Батьківський лекторій

5 класи

Виховання волі у дитини. Заохочення та покарання

Шановні батьки!

    Розмова про заохочення і покарання дитини в сім'ї не випадкова. На адресу дітей дуже часто можна почути: «Я тобі що сказав?», «Роби, що тобі говорять» тощо. Це не просто слова. Це метод виховання. Батьки вважають, що їх справа наказувати, а дитина має підкорятися.
          Та вони забувають або зовсім не думають про те, що вільна особистість не може сформуватися в сімейному рабстві.
        Виявляючи свою батьківську владу, вони не думають про те, що в їх силі їх слабкість: переконати свою дитину, бути авторитетом набагато важче, ніж нав'язати їй свою волю і примусити підкорятися батькам.
        Насильство і примус у вихованні лише шкодять. Зовні підкоряючись наказу, дитина залишається при своїй думці, а до вказівок батьків ставиться ще більш вороже.
         Так у стосунки дітей і батьків приходить відчуження.
Насильство й примус у вихованні позначаються і на характері дитини. Вона стає нещирою, брехливою, звикає кривити душею. Це призводить до того, що вона перестає бути жвавою і життєрадісною, ховає від усіх таємницю свого існування в рідному домі, стає похмурою і скритною,оминає спілкування з однолітками, сторониться спілкування з учителем, боячись сказати що-небудь не так.
         Головний метод виховання - це переконання. А для цього говоріть зі своєю дитиною, спілкуйтеся з нею, шукайте приклади позитивного підтвердження ваших думок, будьте тактовні, переконуючи її. Тоді ваші думки стануть її прагненнями.
         У тих сім'ях, де батьки уміло користуються у вихованні покаранням і заохоченням, рівень тривожності  дитини набагато нижче, а результати навчальної діяльності набагато вищі.

       

Ваша дитина і ви
Пам'ятка для батьків

1.  Намагайтеся зберегти в своїй сім'ї атмосферу відвертості та довір'я.
2. Не давайте своїй дитині нездійсненних обіцянок, не вселяйте в и душу нездійсненних надій.
3. Не ставте своїй дитині будь-яких умов.
4. Будьте тактовні в вияві заходів впливу на дитину.
5. Не карайте свою дитину за те, що дозволяєте робити собі.
6. Не зраджуйте своїм вимогам щодо дитини на догоду чому-небудь.
7. Не шантажуйте дитину своїми відносинам з нею.
8.  Не бійтеся поділитися зі своєю дитиною своїми почуттями і слабкостями.
9. Не ставте свої відносини з власною дитиною у залежність від її навчальних успіхів. 

Як заохочувати дитину в сім'ї
Пам'ятка для батьків

1.  Якомога частіше схвально усміхайтесь своїй дитині і коли вона миє посуд, і коли робить уроки, і коли грає.
2. Заохочуйте свою дитину жестами: їй буде завжди тепло і затишно, якщо мама торкнеться її голови під час приготування уроків, а тато схвально обійме й потисне руку.
3.  Словесно  висловлюйте  схвалення  що  найменшим  успіхам  своєї дитини, її поведінки.
4.  Використовуйте частіше  вираз:  «ти  прав»,  «ми  згодні  з твоєю думкою» - це формує в дитині самоповагу, розвиває здатність до самоаналізу  і критичність мислення.
5.   Даруйте  своїй  дитині  подарунки та  при  цьому  учіть  її  їх приймати.
6.   Формуйте в своїй сім’ї традиції і ритуали заохочення дитини: день народження, Новий рік, кінець навчального року, 1 вересня, успішний виступ, сюрпризи, поздоровлення і т. д.
7.   Вчіть свою дитину бути вдячною за будь-які знаки у ваги, виявлені до неї, незалежно від суми грошей, витрачених на подарунок.
8.    Даруйте подарунки своїй дитині не лише з урахуванням її бажань, але й з урахуванням можливостей своєї сім'ї.
9.   Для  заохочення  своєї дитини  використовуйте  не  лише  подарунки матеріального плану, але й моральні заохочення, вигадані вами, які згодом стануть реліквією в архіві сім'ї вашої дитини (грамоти власного виготовлення, вірші, газети й дружні шаржі тощо).
10.  Якщо хочете використовувати як заохочення гроші, використовуйте цю можливість для того, щоб дитина вчилася ними розпоряджатися розумно.
11. Якщо дитина заохочується грошима, ви повинні знати, яким чином вона ними розпорядилася й обговорити це із нею.
12. Дозволяйте своїй дитині мати кишенькові гроші, та не залишайте їх витрачання без аналізу самою дитиною з вами.


10 кроків, щоб стати кращими батьками. Поради з виховання
Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину
Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно
Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги
Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням
В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику
На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.
Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Факти, що можуть Вас здивувати...

Діти часто не розуміють, чому їх покарано
Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір
Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.
Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

Діти мають право на позитивне ставлення до себе
Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття.Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише  собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Як перевірити готовність дитини
до уроків математики , мови :

1 . Перевірте , чи знає дитина правило .
2 . Переконайтеся , що дитина розуміє сенс сказаного .
3 . Продемонструйте застосування правила на прикладі.
4 . Подивіться письмову частину домашнього завдання .

Як перевірити готовність дитини
з усних предметів :
1 . Попросіть дитину 2-3 фразами розповісти , про що йде мова в тексті (визначити тему).
2 . Допоможіть виділити головну думку .
3 . Якщо в тексті є нові терміни , переконайтеся , що дитина їх знає і розуміє їх значення .
4 . Навчіть дитину в літературному творі помічати

позасюжетні елементи (описи природи , приміщення , головних героїв).
5 . Разом з дитиною розберіть питання в кінці параграфа.
 

Як тренувати пам'ять дитини

1 . Давайте дитині 3-4 невеликих завдання одночасно , щоб він утримував їх у пам'яті і сам визначав послідовність виконання .
2 . Пам'ять розвивається при читанні. Встановіть правило - читати (не навчальний матеріал ) не менше 1 години на день.
3 . Пам'ять пов'язана з образним мисленням. Частіше задавайте дитині питання «Чому ? » , « Навіщо ? » , « Як було б , якби ... ? » , «Як ти собі уявляєш ...? »
4 . Учіть дитину записувати , читати з позначками - це тренує різні види пам'яті.
Проблеми у навчанні п’ятикласників
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.  Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:
  1. Слабка навчальна підготовка у початкових класах.
  2. Несформованість уміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.
  3. Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням.
    Як забезпечити гармонійне навчання дитини
  4. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.
  5. Регулярно розмовляйте з учителями дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми.
  6. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
  7. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.
  8. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
  9. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі.
    Пам’ятка для батьків
  10. Допомагаючи школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання.
  11. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості, вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.
  12. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою.

    6 класи

    Конфлікти. Шляхи їх вирішення.
    Слово «конфлікт» (лат. - зіткнення) означає зіткнення двох або декількох соціальних груп, організацій, осіб і т. д. з метою однієї із сторін реалізувати свої матеріальні або духовні інтереси за рахунок іншої. Це боротьба, де використовуються будь-які засоби, щоб тільки здобути перемогу.
    З точки зору прояву конфлікти можна поділити на такі типи:
    Об’єктивний. Це такий конфлікт, який виник на основі об’єктивних причин і вже існує.
    Частково об’єктивний. Це група конфліктів, в основі яких лежать як об’єктивні причини, де об’єктом є боротьба за матеріальні і духовні цінності, так і ілюзорні, об’єктом яких є явища зневаги, неподібності характерів, особиста ненависть тощо.
    Суб’єктивний. Це такий тип конфліктів, які виникають на основі світоглядних, ідеологічних або політичних протиріч, що ненароком чи цілеспрямовано переносяться суб’єктом на об’єкт.
    Складний. Це ситуація, коли конфлікт має декілька об’єктів і є настільки складним, що, на перший погляд, виглядає не вирішуваним. У цьому випадку слід чітко визначити, що було об’єктом першого вибуху конфлікту, і нейтралізувати його, потім переходити до наступного і т. д. Проте коли конфлікт вибухнув одноразово, треба вирішувати його комплексно і робити це слід енергійно і негайно.
    Прихований. Це конфлікт, який має об’єктивну основу, але вона настільки покрита різного роду нашаруваннями, що їх важко, на перший погляд, виявити. Труднощі їх вирішення в тому, що за справжній об’єкт конфлікту можна помилково прийняти одне з його нашарувань. Вирішується одне, а тут вже виникає інше і т. д. Тому приховані конфлікти, стверджують дослідники, на відміну від інших типів, „розтягнені” в часі і вимагають неймовірно великих зусиль для їх нейтралізації. Складність вирішення прихованого конфлікту ще й у тому, що він буває „роздроблений” на частини, тобто коли його об’єкт знаходиться не тільки в межах даної організації, а й поза нею.
    Фальшивий. Це конфлікт, який майже не має об’єктивних підстав, а єдиною його причиною є психологічна нетерпимість, яка досить часто буває не обґрунтована („Не можу його переносити і не знаю чого”, „Якийсь він такий, ну не такий як усі... І слів не знаходжу...” - ось „аргументи” однієї з конфліктуючих сторін).
    Конфлікти бувають економічного, політичного, психологічного, соціально-етичного та іншого характеру. Серед значної кількості цих форм, учені схиляються до того, що основними з них є:
    Бойкот. Це свідомо відкрите ігнорування участі у виробничих процесах, інших формах життєдіяльності організації. Особливістю цієї форми конфлікту є її гострота, наприклад, страйк.
    Саботаж. Це скрита форма конфлікту, мстою якої є нанесення всебічної шкоди інтересам іншої сторони.
    Переслідування (травля). Змістом цієї форми конфлікту є ігнорування досягнень противника, спроби поставити його в незручну ситуацію, довести, що все, що він робить, не варте ніякої уваги тощо. Переслідування, як форма боротьби, часто використовується керівництвом популістської організації. Часті перевірки роботи людини, роздмухування незначних її промахів, помилок і підведення їх до розряду кримінальних порушень, організація „пустоти” навколо людини - ось ті форми і методи, які можуть використовуватись у цій боротьбі.
    Вербальна агресія. У цій формі конфлікту широко використовуються різноманітні звинувачення (часто надумані), приниження, поширення пліток про людину, негативні оцінки її характеру - ось (не весь) арсенал вербальної агресії.
    Фізична агресія. Це форма боротьби, в основі якої лежить насильство (побиття, бійка, вбивство, терористичні замахи, знищення майна, обладнання тощо), з допомогою якого одна сторона (або декілька) хоче досягти перемоги над іншою. Метою фізичної агресії, є знищення людини фізичними методами.
    Кожен конфлікт проходить певні фази свого розвитку. Аналізуючи розвиток конфліктів, вчені прийшли до висновку, що вони мають, здебільшого, п’ять фаз.
    Фаза 1. Це період виникнення протиріччя і поява конкуренції між співробітниками організації, об’єктом виникнення чого є різного роду обмежені блага, пільги тощо.
    Фаза 2. Період, коли відбувається усвідомлення протиріч.
    Фаза 3. Персоналізація конфлікту, тобто час формування уявлення про „винуватця”, який хоче начебто „відібрати” блага.
    Фаза 4. Продумане, свідоме атакування противника, спроби перешкодити йому отримати перевагу, залучення до боротьби інших співробітників організації, впливових осіб.
    Фаза 5. Поступове згасання конфлікту і перехід його в фазу завершення. На цьому етапі вже є можливість спокійно, не торкаючись рани, визначити спільні інтереси, накреслити шляхи подальшої співпраці.
    Шляхи подолання конфліктів. Які б не були складні психологічні особливості, життєві ситуації і перепони, людина повинна постійно формувати культуру внутрішнього психічного життя, що завжди допомагає успішно долати певні конфліктні ситуації, відповідні життєві перепони, встановлювати тісніші контакти з оточуючими людьми, не говорячи вже про дружні, товариські стосунки з однодумцями. Це потрібно хоча б для того, як говорить народна мудрість, що „поділене горе - це половина горя, а поділена радість - це подвійна радість”.
    Яким же чином можна розумно вирішувати конфлікти, коли вони уже виникли?
    По-перше, за будь-яким конфліктом відкрито чи приховано знаходяться інтереси людей, ось чому завжди необхідно з’ясувати, чи є щось спільне в інтересах конфліктуючих, незважаючи на наявність конфліктної ситуації. Необхідно, проаналізувавши, зрозуміти, які існують розбіжності в особистих інтересах сторін стосовно спільного інтересу. Розібратися в суті інтересів партнера і пояснити йому свої бажання, нарешті, обговорити, які можуть бути взаємні спільні кроки, аби можна було разом подолати конфлікт.
    По-друге, прагнути такої згоди, яка б могла максимально задовольняти інтереси кожної із сторін, при цьому вести розмови чи переговори без образ, тим більше без ультимативних вимог.
    По-третє, користуватися максимально об’єктивними і справедливими критеріями, показувати, що не бажаєте ущемити чи заперечити бажання партнера, але тим часом переконати його, що існує межа поступок, за яку не можна відступити, не втративши власної гідності.
    Є п’ять основних стилів розв’язання конфлікту, в основу яких покладена система, котру називають методом Томаса-Кілмана, розробленого ще в 1972 р.
    Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль розв’язання конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації пов’язані із спільним джерелом будь-якого конфлікту - розбіжністю інтересів двох чи кількох сторін.
    Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тією мірою, якою індивід прагне задовольнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) та інтереси іншої сторони (діючи спільно чи індивідуально).
    Кожна людина деякою мірою використовує всі ці стилі, але, звичайно, має пріоритетні. Крім того, деякі стилі можуть бути найефективнішими для розв’язання конфліктів певного типу.
    Стиль конкуренції. Він може бути ефективним тоді, коли керівник наділений певною владою; знає, що його рішення чи підхід у даній ситуації правильний, і має можливість наполягати на них.
    Проте це не той стиль, який варто використовувати при особистих стосунках; якщо ви хочете ладити з людьми, то стиль конкуренції викликатиме в них відчуження.
    Стиль уникнення. Його можна використовувати тоді, коли спірна проблема не важлива для вас, коли ви не хочете витрачати сили на її розв’язання або коли відчуваєте, що перебуваєте у безнадійному стані.
    Цей стиль також рекомендують у тих випадках, коли ви відчуваєте себе неправим і передчуваєте правоту іншої людини, або коли ця людина наділена більшою владою.
    Стиль уникнення може стати придатним у спілкуванні із „тяжкою” людиною і в разі відсутності серйозних підстав далі контактувати з нею.
    Цей підхід може бути корисним також тоді, коли прагнете прийняти рішення, але не знаєте, як вчинити, або прийняти це рішення одразу нема потреби. Він годиться також для тих випадків, коли відчуваєте, що для правильного розв’язання конкретної проблеми не володієте достатньою інформацією.
    Дехто вважає стиль уникнення „втечею” від проблем і відповідальності, неефективним підходом до розв’язання конфлікту. Насправді ухилення або відстрочка можуть бути цілком придатною і конструктивною реакцією на конфлікт.
    Стиль пристосування. Його можна використати, коли результат справи надзвичайно важливий для іншої людини і не суттєвий для вас.
    Цей стиль корисний також і в тих ситуаціях, коли ви не можете отримати верх, оскільки інша людина наділена більшою владою; таким чином ви ідете на поступки і погоджується з тим, чого хоче опонент.
    Якщо відчуваєте, що поступаєтесь у чомусь важливому для себе і відчуваєте в зв’язку з цим невдоволеність, то стиль пристосування у цьому випадку неприйнятний.
    Він може виявитися непридатним і в тій ситуації, коли відчуваєте, що інша людина не збирається, в свою чергу, поступатися чимось або коли ця людина не оцінить зробленого вами.
    Цей стиль необхідно використовувати тоді, коли ви відчуваєте, що, трохи поступившись, можете вдатися до цієї стратегії, якщо на даний момент потрібно пом’якшити ситуацію, а надалі повернетесь до цього питання і зможете відстояти свою позицію.
    Стиль пристосування дещо нагадує стиль уникнення, оскільки його можна використати для отримання відстрочки у вирішенні проблеми. Проте основна відмінність полягає в тому, що ви дієте разом з іншою людиною; погоджуєтесь робити те, чого хоче інший. Коли ж застосовуєте стиль уникнення, ви не робите нічого для задоволення інтересів іншої людини, а просто відштовхуєте від себе проблему.
    Стиль співробітництва вимагає певних зусиль. Обидві сторони повинні затратити на це час, повинні вміти пояснити свої бажання, висловити свої потреби, вислухати один одного, а потім виробити альтернативні варіанти розв’язання проблеми. Відсутність хоча б одного з цих елементів робить такий підхід неефективним.
    Стиль співробітництва серед інших стилів є найважчим, зате він допомагає знайти рішення, яке найбільше задовольняє обидві сторони в складних конфліктних ситуаціях.
    Стиль компромісу. Компроміс досягається на більш поверховому рівні відносно співробітництва; індивід поступається у чомусь, інша людина теж у чомусь поступається, і в результаті сторони зможуть дійти згоди.
    Стиль компромісу найефективніший у тих випадках, коли обидві сторони мають однакові бажання, вимоги, але знають, що тим часом це є для них нездійсненним.
    Виходячи із важливості проблеми, можна обрати стратегію поведінки в конфліктній ситуації:
    - знайти спосіб уникнення конфлікту;
    - розробити компромісне рішення;
    - заспокоїтися і змиритися з тим, що хоче робити партнер;
    - зачекати, щоб знайти підходяще вирішення;
    - продовжувати робити те, що робите, поки не знайдеться спосіб підвищити комфортність іншої людини в цій ситуації.

    7 класи

    Формування моральних цінностей учнів

     
    Арістотель писав: "Морально прекрасною називають людину досконалої гідності…Адже про моральну красу говорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню, благородну і взагалі володіючу всіма добротами людину".
    Головною метою морального виховання на сучасному етапі є цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає гуманність, працелюбність, чесність, правдивість, дисциплінованість, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. На цій основі формуються особистісні риси людини, які включають в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.
    У своєму трактаті "Наставление нравов" видатний чеський педагог Я. А. Коменський цитував давньоримського філософа Сенеку, який писав: "Навчись спершу добрим правилам моралі, а потім мудрості, бо без перших важко навчитися останній". Там же він наводить відомий народний вислів: "Хто встигає в науках, але відстає в добрих правилах моралі, той більше відстає, ніж встигає".
    Нині, коли в Україні обрано курс на побудову гуманного демократичного суспільства, що передбачає культ Людини і Народу, гуманні й демократичні відносини між людьми в усіх сферах життя, питання морального виховання виходять на одне з перших місць у системі виховання. Пріоритетними напрямками реформування виховання в нашому суспільстві є:
    • утвердження принципів загальнолюдської моралі – правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;
    • прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, які населяють Україну;
    • виховання духовної культури особистості; створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;
    • формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.
    Моральне виховання - виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.
    Результати морального виховання характеризуються такими поняттями:
    Мораль - це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах. Мораль - це імперативно-оцінний спосіб ставлення людини до дійсності, котрий регулює поведінку людей з огляду на принципове протиставлення добра і зла.
    Моральність - охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей.
    Моральна свідомість - одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.
    Моральні почуття - запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.
    Моральні звички - корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов.
    Моральна спрямованість - стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.
    Моральні переконання – це внутрішньо прийняті особистістю, укорінені в її свідомості уявлення і поняття про добро і зло, про правильні і неправильні моральні відносини; це, інакше кажучи, стійкі, тверді погляди людини на свою власну поведінку і поведінку інших людей.
    Моральна оцінка – це внутрішня міра, якою користується людина у своєму ставленні до власної поведінки і поведінки інших людей, суспільних подій і явищ. Вона обумовлюється досвідом людини, її світоглядом, інформацією про предмет оцінки.
    Виховання моральної свідомості нерозривно поєднане із формування у дітей, підлітків і молоді оцінного ставлення до явищ дійсності, яке виявляється в актах поведінки і служить її мотивом.
    Обов’язок школи, педагогів – формувати в учнів тільки такі звички поведінки в колективі, в сім’ї в суспільстві, які відповідають вимогам моралі.
    Формування моральної свідомості, почуттів і звичок – це єдиний процес, наслідок якого є створення морально повноцінної, духовно багатої і щасливої людини нового світу.
    Принципи виховання
    Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах:
    • цілеспрямованість виховання;
    • обов’язковий зв'язок виховання з життям;
    • єдність свідомості та поведінки у вихованні.;
    • виховання в праці;
    • комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів;
    • виховання особистості в колективі;
    • поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього;
    • індивідуальний підхід до учнів у вихованні;
    • принцип системності, послідовності й наступності у вихованні;
    • єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.
    У формуванні моральної свідомості учнів старшого віку особливого значення набуває принцип гармонійного поєднання свободи і необхідності. Основним видом діяльності, де це поєднання виступає безпосередньо і найбільш переконливо, є праця – навчальна, громадська, продуктивна. Праця стає для юнаків і дівчат основним критерієм честі, гідності, совісті та всіх інших моральних цінностей.
    Моральне виховання в школі спрямоване на прищеплення та розвиток моральних якостей, міцних переконань, забезпечення виконання учнями Статуту школи, правил поведінки для учнів, виховання в учнівської молоді інтересу до вивчення свого родоводу, національних, релігійних традицій. Класні керівники та адміністрація школи проводять в цьому напрямку певну роботу.
    Важливим у моральному вихованні є святкування дат народного календаря.
    Після здобуття Україною незалежності в життя і побут народу входять такі знаменні свята й урочистості, як День Незалежності України (24 серпня), День Конституції України (28 червня), День Соборності України (22 січня), Свято Козацької Слави (2-5 серпня) та ін. Народний календар поповнюється загальнонаціональними святами: День Знань, День Матері, День Батька, День Родини. Є в народному календарі дати, пов'язані з релігійними святами: День Андрія, День Миколи, Щедрий Вечір, Святвечір, Різдво, Водохреща, Стрітення, Великдень, Івана Купала, Покрови Матері Божої тощо.
    Складова народного календаря - родинний календар, який охоплює важливі дати, віхи життя сім'ї, кожного її члена (дні народження членів сім'ї, ювілеї весілля батька і матері, бабусі й дідуся).
    Моральність учня формується і під час навчального процесу, а саме на уроках:
    • Основи здоров’я:
    • Російська мова:
    • Я і Україна:
    • Українська література
    • Правознавство:
    • Людина і суспільство
    Англійська мова:
    Внутрішня моральна свідомість кожного окремого індивідуума ґрунтується на його моральних якостях. Поєднання різних за функціями моральних якостей можна розглядати як своєрідний механізм поєднання моральної свідомості і поведінки особистості. Виділяють п'ять основних груп моральних якостей:
    • перша група - світоглядна переконаність, цілеспрямованість, обов'язок, відповідальність, гуманізм, патріотизм, інтернаціоналізм, які у сукупності забезпечують громадянську спрямованість.
    • друга група - моральні якості, які забезпечують досягнення поставлених цілей: ініціативність, енергійність, наполегливість, самостійність, обов'язковість тощо.
    • третя група - витримка, стриманість, ввічливість, володіння собою. Вони допомагають контролювати і гальмувати негативні прояви у поведінці;
    • четверта група - діловитість, навички і звички у поведінці, уміння її організовувати, моральний досвід особистості. Ці якості певною мірою допомагають швидше досягати мети і зосередити в основному увагу на змісті вчинків;
    • п'ята група - здатність до самооцінки, самокритичність, вимогливість з себе, справедливе ставлення до інших. Ці якості сприяють самовдосконаленню і створенню позитивної моральної сфери подальшого розвитку особистості.
    Мислителі різних віків трактували поняття моральності по-різному. Ніцше вважав: "Бути моральним, етичним – означає бути покірним давно встановленому закону чи звичаю". "Мораль – це перевага людини перед природою".
    В. О. Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатись моральним вихованням дитини, навчати "вмінню відчувати людину". Василь Олександрович говорив: "Ніхто не вчить маленьку людину: "Будь байдужим до людей, ламай дерева, попирай красу, вище за все став своє особисте. Все діло в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру – вчать уміло, розумно, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Не вчать ні добру, ні злу – все одно буде зло, тому що і людиною її треба зробити".
    Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити суть свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. За останні роки в Україні проблема морального виховання молоді частіше привертає все більше уваги. Адже вирішення даної проблеми має забезпечити високий розвиток особистості незалежно від того, в якій галузі їй доведеться працювати.
    Система моральних цінностей в українців сформувалася здавна, у сім’ї, родині, під впливом національної ментальності, природного демократизму, звичаїв та традицій. На їх основі впродовж віків у нашого народу культивувалися гуманізм і любов до рідної землі, патріотизм і громадянський обов’язок, волелюбність і самовідданість, високе людське сумління, шанобливе ставлення до батьків. Пошук шляхів до цілісного, гармонійного світу та людського буття не може не зачіпати проблем освіти й виховання. Гармонійним підтвердженням зв’язку моралі з традиціями є наступна композиція.

    8 класи

    Шанси стати генералом.
    Попередження конфліктів


    З гори прямо на тебе летить величезний камінь. Що ти будеш робити - залежить від того, який стиль для тебе рідний. Якщо ти майстер таеквондо, ти розіб'єш камінь у щебінку ударом ноги. Якщо майстер ушу - відіб'єш його хитрим блоком. А якщо майстер айкідо - зробиш крок убік і пропустиш камінь повз себе ...

    Японська притча

    Що таке конфлікт?
    Наскільки від нас залежить виникнення конфлікту?
         Чи завжди треба уникати конфліктів?
                                                                      Як попередити конфлікт?

    На ці та інші запитання спробуємо дати відповідь у нашій сьогоднішній розмові.
    Спочатку трошки теорії.

    Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
    З точки зору об’єктивності-суб’єктивності психологи розрізняють такі типи конфліктів:
    1. «Реальний конфлікт» — це конфлікт, який об'єктивно існує і адекватно сприймається.
    2. «Випадковий, або умовний, конфлікт» — залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами.
    3. «Зміщений конфлікт» — реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації.
    4. «Помилково дописаний конфлікт» — конфлікт, що помилково тлумачиться.
    5. «Латенний (прихований) конфлікт» — конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється.
    6. «Хибний конфлікт» — у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об'єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.

    Але як ця інформація може допомогти нам і нашим дітям у реальному житті? Чи можливе абсолютно безконфліктне існування у суспільстві? Чи можна і чи потрібно уникати конфліктів?
    На мій погляд, це залежить від того, ким Ви відчуваєте себе в рамках власної долі: «рядовим», «старшиною» чи «генералом», наскільки Ви прагнете бути самостійним і незалежним. Можливо, Вам допоможе визначитись в цьому питанні або відкриє нові рисочки власного характеру тест 1.
    Уникати конфліктів протягом усього життя не тільки неможливо, але й небажано. Є ситуації, які мають для Вас принципове значення, торкаються значимих моментів вашого життя. У цих ситуаціях Ви,  безумовно, маєте право відстоювати свою позицію. Але, погодьтеся, бувають випадки, коли ми опиняємося у ситуації конфлікту всупереч нашій волі. Нам можуть нав’язати сутичку, або ми можемо втягнутися в неї випадково. Сильні люди не бояться конфліктів, але вмінню вести себе безконфліктно варто вчитися.
    Розглянемо, як може поводитись людина в конфлікті.  Це зручно зробити, скориставшись відомою схемою К. Томаса, яка описує різні стратегії поведінки в конфліктній ситуації в залежності від двох основних характеристик: ступені наполегливості у задоволенні власних інтересів та ступеня співпраці в задоволенні інтересів інших.

    Стратегії поведінки в конфлікті

    • Конкуренція: суперництво, придушення, відкрита боротьба за свої інтереси, відстоювання своєї позиції.
    • Пристосування: зміна своєї позиції, перебудова поведінки, згладжування протиріч, відмова від своїх інтересів.
    • Уникання: ухилення від конфлікту, прагнення вийти з конфліктної ситуації, не розв’язуючи її.
    • Компроміс: врегулювання розбіжностей через взаємні поступки.
    • Співпраця: спільний пошук рішення, що задовольняє інтереси обох сторін.

    Якщо Вам цікаво, які стратегії частіше обираєте особисто Ви, пропоную переглянути тест 2.
    Нагадаю, що не існує єдиної стратегії, придатної на всі життєві випадки. Для кожної конкретної ситуації оптимальний той чи інший засіб поведінки. Питання в тому, чи обрали Ви його свідомо, чи Вам його нав’язали.
    Розглянемо сьогодні тільки один аспект, а саме: як уникнути конфлікту.

    Кілька практичних порад від психологів.
    1 . Не критикуйте !
    Наш організм реагує на критику як на напад , сплеском емоцій і викидом в кров « гормонів гніву» . Пульс частішає , м'язи напружуються , шкіра блідне , в кров надходить адреналін , і в ній підвищується рівень глюкози.
    Якщо ж критика необхідна, використовуйте фрази , які говорять про Ваше доброзичливе ставлення до співрозмовника : «Я тебе розумію » ; «Мені сподобалося , як ти ... ». І тільки потім , спокійним голосом , ні в якому разі не в різких виразах , повідомте про його недоліки і помилки («... Але мене засмучує твій вчинок »). Вмійте аргументувати свою думку, запропонуйте альтернативу : «А якщо зробити по-іншому ...? » ; «Якщо хочеш , то я можу запропонувати тобі такий варіант поведінки ...»; « У подібній ситуації мені дуже допомогло наступне рішення проблеми ... ».
    Говоріть просто . Адже вам не сподобається , якщо в розмові з вами будуть використовуватися лайки чи сарказм ?
    Не піддавайтеся на провокації !
    Навіть навчившись бути терпимим до людей , іноді , зіткнувшись з чиїмось поганим настроєм , легко піддатися природному пориву і відповісти агресією , чого від вас і чекає провокатор . Наша мета - збереження спокою в конфліктних ситуаціях . Головне - не допустити такого стану , коли ви стаєте керованими. Коли вас легко спровокувати на будь-які слова чи вчинок , вигідні для вашого « противника» і не невигідні для вас. Це можливо до тих пір , поки не відбудеться викид адреналіну в кров. На перший погляд цей процес здається неконтрольованим , проте існує кілька прийомів , які допоможуть вам зберегти самовладання :
    2. Розправте пальці!
    Звучить смішно, але головне - працює! Прийом дуже простий. Суть його в тому, щоб утримати себе від пориву стиснути долоні в кулаки, коли ми відчуваємо, як накочується роздратування. Зазвичай це відбувається інстинктивно і є однією з ланок ланцюжка оборонних реакцій. Придушивши цей порив, стає простіше себе контролювати.
    3. Не дивіться в очі!
    Людям необхідний зоровий контакт. Позбавивши співрозмовника такого спілкування, ви спровокуєте у нього психологічний дискомфорт. Але опущений погляд може бути розцінений як ознака поразки. Скористайтеся такою хитрістю: дивіться противнику на перенісся. Ви не будете відповідати йому агресією на цьому рівні, що зіб'є його з пантелику і змінить ситуацію на вашу користь.
    4. Не сперечайтесь!
    На всі випади найвигідніше реагувати спокійними словами: «Добре, я розумію, що ви маєте на увазі». Якщо ситуація дозволяє можна додати «Заспокойтеся, ви жахливо виглядаєте, коли так себе ведете!». Захотілося б вам продовжувати кричати, якби почули таке? Це подіє як холодний душ.
    5. Навчіться пробачати!
    Навчіться легко забувати про ці ситуації. Винесіть одного разу із ситуації урок і не думайте більше про це, не отруюйте себе спогадами про негативні події. Це змушує переживати їх заново. Хіба вам подобається відчувати неприємності по кілька разів?

    Ці поради великою мірою універсальні, підходять як для приватної, так і для професійної сфери життя. Але недарма ми зачепили тему конфліктів саме зараз, коли наші діти перебувають у найконфліктнішому підлітковому віці. Дуже важливо для батьків підлітка вміти гасити конфліктні ситуації з власною дитиною. А для цього пропоную розглянути

    Основні причини виникнення конфліктів:
    1. Недооцінка співрозмовника:
      • співрозмовник здається не вартим уваги;
      • його проблеми – несуттєвими
    Порада 1. Щоб краще розуміти свою дитину, частіше розмовляйте з нею на цікаві для неї теми.
    1. Невміння слухати.
      • Дитина вас не чує, якщо знаходиться у стані захисту.
    Порада 2. Не заставляйте дитину виправдовуватись. Пам’ятайте: якщо вам брешуть, винні ви, бо не заслужили довіри.
    • Вас «не чують», якщо не розуміють тему розмови.
    Порада 3. Вчіть дитину активно слухати власним прикладом, використовуючи фрази «Ти маєш на увазі, що…», «Я правильно зрозуміла?» тощо.
    • Співрозмовник легко відволікається, якщо розмова ведеться незрозуміло або починається занадто «здалеку».
    Порада 4. Ніколи не виправдовуйтесь перед дитиною – це позиція «жертви».
    1. Невміння признавати власні помилки.
    • Будь-які похибки можуть бути у кожного, але коли про них своєчасно заявлено, ситуація стає робочою.
    1. Невміння ставити мету.
    Порада 5. Вирішіть для себе, якою ви хочете бачити дитину: самостійною чи слухняною, а потім поступово і систематично працюйте над цим.

    І на останок – притча в подарунок

    Дуже давно в старовинному місті жив Майстер , оточений учнями . Самий здібний серед них одного разу задумався : «А чи є питання, на яке наш Майстер не зміг би дати відповіді?» Він пішов на квітучий луг , піймав найкрасивішого метелика і сховав його між долонями. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:
    - Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий ?
       Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий у будь-яку мить стиснути їх заради своєї істини .
       Навіть не дивлячись на руки учня , Майстер відповів:
    - Усе в твоїх руках.

    Східна притча

    Тож зичимо Вам успіху і будемо раді зворотному зв’язку: пишіть свої зауваження, запитання, роздуми.

    Тест 1 " Генерал чи рядовий? "

    Хто Ви : генерал чи рядовий , ведучий або ведений , лідер чи підлеглий ? Пропоновані питання здатні прояснити для вас цю ситуацію. Відповідайте "Так" , "Ні" або "Не знаю".
    1 . Я завжди відчуваю відповідальність за все , що відбувається в моєму житті .
    2 . У мене не було б стільки проблем , якби деякі люди змінили своє ставлення до мене.
    3 . Я віддаю перевагу діяти , а поміркувати над причинами своїх невдач .
    4 . Іноді мені здається , що я народився (народилася ) під «нещасливою зіркою».
    5 . Алкоголіки самі винні у своїй хворобі .
    6 . Іноді я думаю , що за багато що в моєму житті відповідальні ті люди , під впливом яких я став ( стала ) таким ( такий) , який (яка ) я є.
    7 . Якщо я простуджуюся , волію лікуватися самостійно.
    8 . У нісенітності і агресивності , які так дратують в жінці , найчастіше винні інші люди.
    9 . Будь-яку проблему можна вирішити.
    10 . Я люблю допомагати людям , тому що відчуваю вдячність за те , що інші зробили для мене.
    11 . Якщо відбувається конфлікт , то , розмірковуючи , хто в ньому винен , я зазвичай починаю з самого ( самої ) себе .
    12 . Якщо чорна кішка перейде мені дорогу , я переходжу на інший бік вулиці .
    13 . Кожна людина , незалежно від обставин , повинна бути сильною і самостійною.
    14 . Я знаю свої недоліки , але хочу , щоб оточуючі ставилися до них поблажливо.
    15 . Зазвичай я мирюся з ситуацією , вплинути на яку не в змозі.

    Підіб'ємо підсумки. За кожну відповідь «Так» на питання 1 , 3 , 5 , 7 , 9 , 11 , 13 і відповідь «Ні» на запитання 2, 4 , б , 8 , 10 , 12 , 14 , 15 ви отримуєте по 10 балів. За відповіді «Не знаю » - по 5 балів.

             100 - 150 балів. Ви " генерал " власного життя, відчуваєте відповідальність за все , що з вами відбувається , багато берете на себе , долаєте труднощі, не перебільшуючи їх, не зводячи в ранг життєвих проблем.
    50 - 99 балів. Ви охоче буваєте " старшиною ", але можете , якщо це необхідно, передавати командування у вірні руки. Гнучкість, розсудливість і чуйність завжди бувають вашими союзниками.
    До 49 балів. Ви легко підкоряєтесь зовнішнім силам . У своїх труднощах звинувачуєте кого завгодно, але тільки не себе. Справжня незалежність здається вам недосяжною .

    Тест 2. «Стратегії поведінки в конфлікті»

    Інструкція: Перед вами ряд тверджень , які допоможуть визначити деякі особливості вашої поведінки . Тут не може бути відповідей « правильних » або « помилкових ». Люди різні, і кожен може висловити свою думку.
    Є два варіанти, А і В, з яких ви повинні вибрати один , більшою мірою відповідає вашим поглядам , вашу думку про себе. Відповідати треба якомога швидше.
    1 .
    А. Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання.
    В. Чим обговорювати , у чому ми розходимося , я намагаюся звернути увагу на те , з чим ми обидва згодні.
    2 .
    А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.
    В. Я намагаюся залагодити справу з урахуванням всіх інтересів іншого і моїх власних .
    3 .
    А. Зазвичай я наполегливо прагну домогтися свого.
    В. Я намагаюся заспокоїти іншого і, головним чином, зберегти наші стосунки.
    4 .
    А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.
    В. Іноді я жертвую своїми власними інтересами заради інтересів іншої людини.
    5 .
    А. Улагоджуючи спірну ситуацію , я весь час намагаюся знайти підтримку в іншого.
    В. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути марної напруженості .
    6 .
    А. Я намагаюся уникнути неприємностей для себе.
    В. Я намагаюся домогтися свого.
    7 .
    А. Я намагаюся відкласти рішення спірного питання , з тим щоб згодом вирішити його остаточно.
    В. Я вважаю за можливе в чомусь поступитися , щоб добитися іншого .
    8 .
    А. Звичайно я наполегливо прагну домогтися свого.
    В. Я насамперед намагаюся ясно визначити, у чому полягають всі порушені інтереси.
    9 .
    А. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь розбіжності.
    В. Я докладаю зусиль, щоб домогтися свого.
    10 .
    А. Я твердо прагну досягти свого .
    В. Я намагаюся знайти компромісне рішення.
    11 .
    А. Насамперед я намагаюся ясно визначити, в чому полягають всі порушені спірні питання.
    В. Я намагаюся заспокоїти іншого і, головним чином, зберегти наші стосунки.
    12 .
    А. Найчастіше я уникаю займати позицію , яка може викликати суперечки.
    В. Я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці , якщо він теж йде назустріч мені .
    13 .
    А. Я пропоную середню позицію.
    В. Я наполягаю, щоб було зроблено по-моєму.
    14 .
    А. Я повідомляю іншому свою точку зору і запитую про його погляди .
    В. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.
    15 .
    А. Я намагаюся заспокоїти іншого і, головним чином, зберегти наші стосунки.
    В. Я намагаюся зробити так, щоб уникнути напруженості .
    16 .
    А. Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.
    В. Я намагаюся переконати іншого в перевагах моєї позиції.
    17 .
    А. Звичайно я наполегливо намагаюся домогтися свого.
    В. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути марної напруженості .
    18 .
    А. Якщо це зробить іншого щасливим, дам йому можливість настояти на своєму.
    В. Я даю можливість іншому в чомусь залишитися при своїй думці, якщо він також йде мені назустріч.
    19 .
    А. Насамперед я намагаюся ясно визначити, у чому полягають всі порушені питання і інтереси.
    В. Я намагаюся відкласти рішення спірного питання для того, щоб згодом вирішити його остаточно.
    20 .
    А. Я намагаюся негайно подолати наші розбіжності .
    В. Я намагаюся знайти найкраще сполучення вигод і втрат для обох сторін.
    21. .
    А. Ведучи переговори, я намагаюся бути уважним до бажань іншого.
    В. Я завжди схиляюся до прямого обговорення проблеми та її спільного вирішення.
    22 .
    А. Я намагаюся знайти позицію, яка знаходиться посередині між моєю позицією і точкою зору іншої людини.
    В. Я відстоюю свої бажання.
    23.
    А. Як правило, я стурбований тим, щоб задовольнити бажання кожного з нас.
    В. Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання.
    24 .
    А. Якщо позиція іншого здається мені дуже важливою, я постараюся піти назустріч його бажанням .
    В. Я намагаюся переконати іншого прийти до компромісу.
    25 .
    А. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.
    В. Ведучи переговори , я намагаюся бути уважним до бажань іншого .
    26 .
    А. Я пропоную середню позицію.
    В. Я майже завжди заклопотаний тим , щоб задовольнити бажання кожного з нас.
    27 .
    А. Найчастіше я уникаю займати позицію , яка може викликати суперечки.
    В. Якщо це зробить іншого щасливим , я дам йому можливість настояти на своєму.
    28 .
    А. Звичайно я наполегливо прагну домогтися свого.
    В. Улагоджуючи ситуацію , я зазвичай намагаюся знайти підтримку в іншого.
    29 .
    А. Я пропоную середню позицію.
    В. Думаю , що не завжди варто хвилюватися через якісь розбіжності.
    30 .
    А. Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.
    В. Я завжди займаю таку позицію в спірному питанні , щоб ми спільно з іншою людиною могли домогтися успіху.

    Ключ до опитувальника

    1 . Суперництво : ЗА , 6В , 8А , 9В , 10А , 13В , 14В , 16В , 17А , 22В , 25А , 28А .
    2 . Співпраця : 2В , 5А , 8В , 11А , 14А , 19А , 20А , 21В , 23В , 26В , 28В , ЗОВ .
    3 . Компроміс : 2А , 4А , 7В , 10В , 12В , 13А , 18В , 22А , 23А , 24В , 26А , 29А .
    4 . Уникання : 1А , 5В , 6А , 7А , 9А , 12А , 15В , 17В , 19В , 20В , 27А , 29В .
    5 . Пристосування: 1В , ЗВ , 4В , 11В , 15А , 16А , 18А , 21 А , 24А , 25В , 27В , 30А .

              Обробка результатів

    У ключі кожна відповідь А або В дає уявлення про кількісне вираження : суперництва , співпраці , компромісу , уникнення і пристосування. Якщо відповідь співпадає з тією, що в ключі , ви отримуєте 1 бал , якщо не збігається - 0 . Кількість балів, набраних індивідом за кожною шкалою , дає уявлення про вираженість у нього тенденції до прояву відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях .

    9 класи

    Чи потрібно давати дітям на кишенькові витрати?
    Чи повинна дитина мати гроші на особисті витрати?
     Допоможіть їй засвоїти ази фінансової грамотності!
            Мабуть, вперше зі світом грошей дитина зустрічається, коли йде в перший клас: купівля зошитів, канцелярського приладдя тощо. Шкільні обіди, оплата проїзду в громадському транспорті та інше. Багато батьків стверджують: саме з цього віку починають видавати якісь суми своїм нащадкам. І це розумно, кажуть психологи: не маючи особистих заощаджень, твоє чадо так і не навчиться поводитися з грошима. Скільки давати і як часто, залежить від ваших матеріальних можливостей, віку і свідомості вашої дитини. Поясніть  їй, що гроші не з'являються з нізвідки, а заробляються працею. Зрозумівши це, юний фінансист буде бережливим.
    Став зовсім як дорослий.
               Кишенькові гроші - ще одна сходинка на шляху до самостійності і відповідальності вашого сина чи доньки. Потихеньку малюк навчиться:
    1. Розподіляти особисті накопичення, планувати великі і дрібні витрати.
    2. Цінувати гроші, бути більш акуратним і ощадливим.
    Дозволь малюкові самому розпоряджатися своїми грошима. Спостерігаючи за тим, як він це  робить, ти визначиш, наскільки він у тебе серйозний і свідомий, і дізнаєшся, що йому дійсно цікаво.
    В обстановці таємності.
             Поговори зі своїм нащадком про те, що з грошима потрібно бути дуже уважним і акуратним. Ні в якому разі не допускається:
    1. Демонструвати купюри стороннім, в тому числі однокласникам.
    2. Залишати гроші в кишені пальто, яке вішається в роздягальні.
    3. Носити з собою гроші, видані на тиждень, а то й місяць.
    4. Давати або брати в борг.
    5. Смітити або грати на гроші.
    На кіно, цукерки, морозиво.
               Перші кишенькові гроші ваша дитина цілком може «спустити» в найближчому кіоску. Не лайте  її. Обговоріть, чому так вийшло і як варто було розпорядитися виданою сумою. Обов'язково цікавтесь покупками свого чада, давайте поради, але не вимагайте  звіту про витрати. Без довіри з вашого боку сенс навчання зведеться до мінімуму. Навчіть малюка ставити мету. Якщо він мріє про ролики або велосипед, нехай він обмежить витрати на цукерки і морозиво. Пообіцяйте, якщо, скажімо, до літа він накопичить половину, інше, ви додасте.
    Кредит довіри.
           Тема грошей дуже делікатна. Дотримуйтесь шести важливих правил, які допоможуть вибудувати правильну грошову політику щодо вашої дитини.
    1. Видавайте кишенькові гроші регулярно (наприклад, один раз на тиждень).
    2. Сума кишенькових грошей не повинна бути дуже маленькою, але й не великою - багато давати теж недобре.
    3. Бажано постійно видавати одну й ту ж суму, яку можна збільшувати в міру дорослішання нащадка, наприклад на кожен день народження.
    4. Не використовуйте кишенькові гроші як засіб маніпуляції: не ставте їх видачу в залежності від поведінки та оцінок і не скасовуйте в порядку покарання.
    5. Розширте коло обов'язків нащадка: видаючи гроші, ви підкреслюєте його дорослість, а доросла людина в змозі відповідати за свої вчинки, за доручені справи.
    6. Кишенькові гроші не повинні бути платою за гарні оцінки,  зразкову поведінку або допомогу по дому. Інакше кмітливий спадкоємець цілком може перетворити ваші з ним стосунки в комерційне підприємство, відмовившись  що-небудь робити безкоштовно.
    Цікаво знати.
           У США розмір кишенькових грошей прив'язують до віку дитини : 6-річному видають 6 доларів на тиждень, 10-річному - 10 доларів і т.д.
           У Німеччині законом закріплено видавати дітям до 6 років 50 центів на тиждень, 10-річному - 12 євро, 13-річному - 20 євро, 15-річному - 30 євро. За невиплату батьків штрафують.

    10 клас

    Закон України "Про освіту"
    №1060-XII, із змінами вiд 11 червня 2008 р.
          Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.
    Стаття 50.
    Учасники навчально-виховного процессу                                                           
    Учасниками навчально-виховного процесу є: діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти; (Абзац другий статті 50 в редакції Закону №2628-III від 11.07.2001) керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти; батьки або особи, які їх замінюють, батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу; представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.
    Стаття 51.Права вихованців, учнів
    1. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на:         навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;       вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять;                                                                                       
    додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;  продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-
    кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди із навчальним закладом;                                                                                                                           
    одержання направлення на навчання, стажування до інших навчальних закладів, у тому числі за кордон;                                                                                                         
    користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;                                                                                
    доступ до інформації в усіх галузях знань;                                                                         
    участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;                                       
    особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;                 
    участь в об'єднаннях громадян;                                                                                        
    безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;                                                        
    забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;                                                                                           
    трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;                                
    перерву в навчанні у вищих та професійно-технічних навчальних закладах;     
    користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я;                                                                                    
    захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.
    2. Відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.
    Стаття 52.Обов'язки вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів                                                                    1. Обов'язками вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів відповідно є:                                                 
    додержання законодавства, моральних, етичних норм;                                        
    систематичне та глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня;                                       
    додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку навчального закладу.                      
    2. Випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.                                                      
    3. Інші обов'язки осіб, що навчаються, можуть встановлюватися законодавством, положеннями про навчальні заклади та їх статутами.                                                      
    Стаття 55.Права педагогічних та науково-педагогічних працівників                             
    1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:                                     
    захист професійної честі, гідності;                                                                                    
    вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;
    індивідуальну педагогічну діяльність;                                                                              
     участь у громадському самоврядуванні;                                                           
    користування подовженою оплачуваною відпусткою;                                    
    забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для ндивідуального і кооперативного будівництва;                                                                                  
    придбання для працюючих у сільській місцевості основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства;                     
    одержання службового житла;                                                                              
    підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, навчальних закладів, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку.  
    2. Відволікання педагогічних та науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків не допускається за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.
    Стаття 56.Обов'язки педагогічних та науково-педагогічних працівників   
    Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані: постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;                                                                                                             забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;                                                              
    настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей; виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;                                                                                 
    готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;        
    додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.
    Стаття 59.Відповідальність батьків за розвиток дитини                                                 
    1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
    2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
    3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:                                                       
    постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови
    для розвитку їх природних здібностей;
    поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
    виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
    сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
    4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
    Стаття 60.Права батьків
    Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
    вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
    обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
    звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
    захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Подписаться на: Сообщения (Atom)